Поважність причин пропуску строку через воєнний стан має оцінюватися з урахуванням територіального, безпекового та часового критеріїв, а також об’єктивності перешкод і поведінки заявника

Поважність причин пропуску строку через воєнний стан має оцінюватися з урахуванням територіального, безпекового та часового критеріїв, а також об’єктивності перешкод і поведінки заявника

Верховний Суд роз’яснив, що воєнний стан не є безумовною підставою для поновлення процесуальних строків. Суд має оцінювати територіальний, безпековий і часовий фактори, об’єктивність перешкод та добросовісність заявника. Позивач повинен довести прямий зв’язок між бойовими діями та неможливістю вчасного звернення до суду.

7 вересня 2026 р. Верховний Суд у складі колегії суддів КАС у справі № 520/15295/25 підтвердив судові рішення щодо часткового залишення позовної заяви без розгляду у зв’язку з пропуском позивачем шестимісячного строку звернення до суду та відсутністю підстав для його поновлення (ч. 3 ст. 123 КАС).

У касаційній скарзі позивач обґрунтовував поважність пропуску строку звернення до суду введенням воєнного стану, який супроводжувався систематичними обстрілами, відключеннями електроенергії та зв’язку, а також тимчасовим виїздом керівництва.

Верховний Суд підтримав висновки судів про доведеність обізнаності позивача щодо предмета спору у вересні 2023 р. та констатував, що звернення до суду в червні 2025 р. відбулося зі значним пропуском шестимісячного строку (ч. 2 ст. 122 КАС України).

Проаналізувавши основні та додаткові критерії поважності причин пропуску процесуальних строків під час воєнного стану, Суд нагадав: оскільки факт запровадження цього режиму не є безумовною підставою для їх поновлення чи продовження, то несвоєчасне звернення має перебувати в прямому зв’язку із такою обставиною.

Оцінюючи кожен випадок індивідуально, додатково слід ураховувати:

  1. територіальний фактор (місцезнаходження і порядок функціонування суду та місце проживання заявника);
  2. безпекову ситуацію (ведення бойових дій і посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу);
  3. фактор часу (тривалість процесуального строку та період, що минув після його закінчення);
  4. об’єктивність перешкод (наявність обставин, які перешкоджали вчасно реалізувати право в межах строку);
  5. поведінку заявника (добросовісність та вжиття розумних заходів для реалізації права у строк або якнайшвидше після його пропуску).

Такий підхід узгоджується з постановами ВС від 28.10.2025 р. у справі № 280/5691/24 та від 10.01.2023 р. у справі № 640/3489/21.

Оскільки позивач не надав належних доказів об`єктивного перешкоджання зверненню його до суду, Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін.